Звіт про поїздку на прифронтові території

Отже, друзі, ми нарешті відпочили після складної та повної пригод поїздки у зону бойових дій із гуманітарною місією та готові поділитися звітом. ;-) Власне, звітуватиме Координаційний Центр Допомоги поетапно — невеличкими дописами, — щоби вам зручніше було це проглядати.

На світлинах нижче — шосте жовтня, вечір виїзду в «сіру зону». Волонтери Центру спільно з нашими добрими друзями із числа ветеранів АТО/ООС міста Боярки, що на Київщині, вантажать усю допомогу до мікроавтобуса, а отець Дмитрій висвячує його на добру путь.

На крайній світлині — всі, хто долучився до допомоги у спорядженні нашого буса. Дякуємо їм!

У дорогу ж подалися Голова Координаційного Центру Допомоги пані Ольга Мотінова, Голова Спілки учасників АТО міста Боярки пан Ігор Міщенко, отець Дмитрій, а також водій на позивний «Аляска». Попереду на нас чекав складний шлях.

Перша зупинка нашої волонтерської місії — селище Геївка на Луганщині. Тут ми з самого ранку неділі завітали до нашої волонтерки пані Тетяни, що живе за кілька кілометрів од лінії збройного зіткнення. Вона — чи не найактивніша місцева волонтерка та наша добра подруга.

Координаційний Центр передав пані Тетяні частину допомоги, як-от продукти харчування — для воїнів на передових позиціях, іграшки та одяг — для місцевих діточок і малозабезпечених родин, а також інші потрібні речі.

Слід забігти наперед і відзначити, що всі три ночі, котрі ми провели в зоні бойових дій, ночували саме у пані Тетяни. Щиро дякуємо їй за прихисток!

Розвантажившись, ми вирушили далі — на Лисичанськ, де мали зустріти дуже неперсічних і прекрасних людей.

У Лисичанську ми зустріли з потяга сестер Наруцьких. Це — школярки-двійнята, що їздять із концертами по прифронтових територіях. За таку зустріч хочемо окремо подякувати їхній матері, пані Тетяні Наруцькій.

Із поїзда ми зустріли і ще одну виконавицю — також, до слова, Тетяну. (От уже щастить нам на чудових Тетян! :-)). Усі разом поїхали давати концерт у приміщенні БК шахти «Горська».

На концерті виконавці співали українських пісень для учасників ООС та місцевих мешканців. Було велелюдно та дуже весело! На заході відбулося й нагородження наших Захисників і Захисниць почесними подяками.

Після чудового концерту волонтери з Координаційного Центру та з Боярки взялися роздавати гуманітарку учасникам ООС. Ми передали шкарпетки, продукти, вологі серветки, мистецькі вироби дітей із Боярки та інші потрібні речі.

Після роздавання гуманітарки ми поїхали на «базу» — додому до пані Тетяни — відпочивати й набиратися сил.

Наступного дня ми прокинулися і відразу подалися до Щастя — на розважальну програму для прикордонників. У ній узяли участь усі ті самі виконавці, що й минулого разу, а також отець Дмитрій, який супроводжував нас у поїздці.

Після концертної програми, котра дуже сподобалася нашим Захисникам, наша волонтерська місія рушила до місцевого інтернату, де перебувають понад сто вісімдесят дітей.

Наша волонтерська місія приїхала до Щастинської школи-інтернату. Там ми не тільки взяли участь у ще одному концерті, але й вивантажили чимало гуманітарної допомоги для ста вісімдесяти двох діточок, які в ньому перебувають.

Вихованцям інтернату вкрай сподобався виступ творчих колективів і виконавців, і вже точно всі зраділи чудовим подарункам, серед яких були іграшки, книжки, одяг, а також побутові гаразди.

Сподіваємося, ми ще побачимося з цими чудовими дітками, яким примхою долі доводиться жити на самісінькому краєчку мирного життя! Далі — тільки лінія фронту і окуповані території...

Утім, надовго затримуватися не випадало, тому ми швиденько поїхали далі — у своїх волонтерських справах.

Опісля Щастя наш волонтерський кортеж подався до Станиці Луганської.

Сказати, що в прифронтових зонах погані дороги — це не сказати нічого: гадаю, світлини будуть украй красномовними. Тим не менше, сестри Наруцькі примудрилися навіть поспати в кузові нашого волонтерського автобуса. Не дивно, адже поїздочка виявилася виснажливою!

По приїзді до Станиці Луганської нас зустрічав Голова Станично-Луганської РДА пан Юрій Золкін. Ми обмінялися прапорами (Юрій Олексійович подарував прапор Станиці Луганської, а наші друзі з Боярки — відповідно, прапор Боярки).

У приміщенні РДА ми взяли участь у концерті. Знову ж, виступали сестри Наруцькі, виконавиця з Донецька (нагадаємо, що не публікуємо її прізвища). Підспівував навіть сам пан Золкін, як ви можете бачити на фото. ;-)

Крім того, ми відвідали й прикордонників, для яких давали концерт. Вони запросили нас на екскурсію, за що ми їм дуже дякуємо!

Отже, ми вирушили до дитячого садочка Станиці Луганської, куди привезли цукерки, речі та іграшки. Вийшов такий цікавий об'єднаний гуманітарний вантаж: одяг — від БФ «Кошик добра», цукерки та печиво — від наших друзів із Боярки, а іграшки та ще деякі речі — від Координаційного Центру Допомоги.

Загалом, це була наша крайня зупинка у волонтерських мандрах Донбасом. ;-) Далі ми подалися на «базу», звідки наступного дня вирушили додому — на Київ.

Невдовзі додатково будуть опубліковані звіти про надану поміч безпосередньо з місць, куди вони спрямувалися.

Зрозуміло, це — не остання поїздка на прифронтові території. Невдовзі Координаційний Центр Допомоги подасться у новий «вояж».

Спасибі ветеранам Боярки, сестрам Наруцьким, Голові Станично-Луганської РДА панові Юрію, БФ «Кошик добра» та взагалі всім-всім, хто так чи інак узяв участь у поїздці!

Назад

Коментарі

Добавить комментарий